Небезпечний інтернет
Як вберегти
дитячу психіку від небезпечного контенту
інтернет-сайтів і соціальних мереж?
Фахівці радять не поспішати з освоєнням веб-мережі у ранньому віці.
Україна
разом з Європою відзначає Дні безпечного
Інтернету, і це ще один привід подумати
про найбільш вразливу групу інтернет-користувачів – дітей. Цього року лейтмотив свята, за
рішенням ЄС, - зв’язок поколінь. Молодь,
яка добре знається на техніці, навчатиме старше покоління практикам
використання новітніх технологій; а старше покоління має ділитися з дітьми
досвідом із безпечного користування Інтернетом.
Відповідно
цей напрям підхопили й українські фахівці, зокрема Інтернет-Асоціація України
планує взяти участь в європейському підлітково-молодіжному форумі з питань
управління інтернетом.
Звичайно, подібна міжнародна співпраця – це незайва річ.
Проте складається враження, що офіційні плани
і реальна ситуація в сім’ях з дітьми – існують взагалі у різних
площинах. Якщо навіть і написана
офіційна пам’ятка для батьків, то не дуже віриться, що багато
батьків її бачили і читали. Насправді, зараз мало хто з дорослих дійсно
усвідомлює, які загрози чекають на їх дитину, коли вона «виходить в інет» і проводить там
години.
Це засвідчив і семінар «Безпека дітей в мережі Інтернет»,
що проходив в культурно-освітньому центрі «Майстер-клас». За розкладом мали
також відбутися окремі інтерактивні тренінги для дітей різного віку – якби їх
прийшло більше, ніж двоє.
Насправді захід такого плану, насичений презентаціями від
фахівців, корисний і для батьків, і для дітей. Але здивувала невелика кількість
учасників: чи то дійсно злякалися морозів, чи скоріш за все не розуміють серйозності проблеми і потреби присвячувати цій
темі окремі вихідні.
Деякі батьки зупинилися ще на першому етапі
інтернет-безпеки: комп’ютер псує очі,
тому максимум, що можна зробити – це
обмежити час перебування за монітором. Мало хто з дорослих замислюється, що деяка інформація та
спілкування в інтернеті дійсно може
негативно вплинути на дитячу психіку.
Що страшного можуть побачити діти?
Серед головних загроз виходять на перший план не
«троянські віруси» і навіть не недостовірна інформація (хоча і це величезна
проблема!). Згадаймо, що соціальні
мережи забирають сьогодні левову частку часу в Інтернеті, і саме вони можуть
приховувати найсерйозніші загрози для дітей та підлітків. Те саме можемо
сказати і про форуми чи чати, загалом всі місця, де відбувається віртуальне
спілкування.
Головні небезпеки можна окреслити таким чином:
розмови на
тему сексу, «чіпляння» до дітей в інтернеті;
торгівля
дітьми, вербування;
переслідування,
залякування;
виманювання
інформації про дитину, сім’ю, статки.
Під час
згаданого семінару батькам продемонстрували скриншоти, зроблені в деяких групах
Вконтакте, які неприйнятні для дітей. При чому більшість з цих груп відкриті, і
склад учасників не модерується.
Ось деякі зі скриншотів:
Реакція присутніх
батьків була одна – шок. Неважко
здогадатися, що більшість із них (особливо ті, хто сам не проводить багато часу
в Інтернеті) не підозрюють, що щось подібне взагалі є у мережі. При чому не на тематичних «дорослих» сайтах,
а в щоденному віртуальному середовищі спілкування дітей. Потрібно сказати, що
це далеко не найгірші приклади, які можна знайти в найпопулярнішій серед молоді
соціальній мережі. І якби ж тільки серед молоді – на таких сайтах сидять і
підлітки, і діти 9-11 років...
Щоб побачити подібні повідомлення, не обов’язково далеко
ходити і навмисно шукати. Можна посидіти
на сайтах зі шкільними рефератами або завантаження музики – і
«насолодитися» банерами на різну тематику.
Ольга Ларіна, PR-консультант та SMM-експерт, розповідає
про безпеку дітей у соціальних мережах
Де шукати захисту?
З небезпечним контентом на конкретних сайтах ще можливо
боротися. Наприклад, 20 лютого буде презентовано Кодекс щодо захисту дітей від
жорстокого поводження в мережі Інтернет, спрямований на боротьбу зі шкідливим
для дітей Інтернет-контентом. Його підпишуть провідні Інтернет-провайдери.
Щодо іншої серйозної проблеми – дитячої порнографії – теж
вживають деяких заходів. Зокрема, Центр «Ла-Страда-Україна» підтримує електронну «гарячу» лінію з протидії дитячої порнографії в Інтернеті
- www.internetbezpeka.org.ua . Там можна анонімно залишити адресу сайту і повідомити, який саме підозрілий
контент ви побачили. Експерти та юристи «Ла-Стради» перевірять ресурс, і якщо
він дійсно небезпечний, то будуть вживати заходів, аби вилучити контент.
Маріана Євсюкова, директор юридичного департаменту
«Ла-Страда-Україна», розповідає про електронну «гарячу» лінію з протидії
дитячої порнографії в Інтернеті.
Однак контролювати он-лайн спілкування дитини надзвичайно
складно, навіть якщо заблокувати конкретні сайти і припустити дивовижну
ситуацію з відсутністю відверто небезпечного контенту. Проблемою може бути і
психологічний аспект – небажання дитини щось розповідати, адже діти соромляться
говорити про такі речі: якщо, наприклад, хтось запропонував щось непристойне, то дитина це може тримати в
собі.
Тому у шокованих батьків після перегляду слайдів виникло
одне запитання: що конкретно робити?
По-перше, потрібно розповісти дітям елементарні принципи безпеки в
інтернеті. Найголовніше правило, яке діти мають знати напам’ять: не повідомляти особисту інформацію незнайомим
людям – адресу, телефон, місце навчання чи прогулянок. І не зустрічатися з
віртуальними знайомими, або принаймні попереджати батьків, куди і з ким дитина
збирається йти.
По-друге, існує жорсткий метод – це числені електронні системи
батьківського контролю. Найпростіший варіант –вбудована система контролю у
Windows7, до якої вже нічого додатково завантажувати не потрібно. За допомогою цієї системи можна заблокувати
сайти чи програми, поставити обмеження у часі, так що дитина не зможе в певні
години сидіти в інтернеті. (Це все
потрібно робити з облікового запису адміністратора, а для дитини створити власний обліковий
запис). Можна також налаштувати систему так, що дорослий побачить у
відсотковому співвідношенні, як часто та на які сайти заходить дитина.
Однак, чи встановлювати такий електроний батьківський
контроль чи ні – це вже вибір кожної родини. Можливо, він і буде ефективним в
певних моментах. Але ж сама дитина точно не зрадіє, коли не зможе зайти в
інтернет у звичний час або коли не завантажиться улюблений Вконтаке, і така
жорстка заборона може лише погіршити ситуацію. Намір зайти на бажаний сайт
дитина зможе втілити в життя і на комп’ютері друга.
Тому є ще й інший спосіб. Описати його легше, ніж
можливості системи батьківського контролю, проте втілити в життя – значно
важче. Це – довіра. Дитина і підліток
повинна знати, що якщо її щось засмутило, неприємно здивувало в мережі,
якщо вона у чомусь не впевненна – то вона може про це розповісти, і дорослі її
вислухають. Звичайно, інтернет-безпека тісно переплітається з кліматом у родині
взагалі. Якщо дитина не довіряє батькам і не може розказати про реальні
проблеми, тоді зростає небезпека
вплутатися в неприємну історію в он-лайні.
Спочатку – мистецтво, потім- Інтернет
Ігор Паламарчук, директор навчального центру
інформаційних технологій «i-klass», радить щодня запитувати своїх дітей: що
гарного і що поганого вони бачили чи читали в інтернеті: «Я цікавився у сина, який головний плюс
Інтернета, на твій погляд? Син сказав – він може відповідати на питання. А мінус? Він може відповісти не на моє
питання».
Ігор Паламарчук наголошує: дитина повинна розуміти –
інтернет може звалити на її голову багато інформаційного сміття, і можна
взагалі забути, що збирався шукати.
«Потрібно навчити
дітей проявляти свою волю в Інтернеті, ставити свої цілі та не відхилятися від
них, критично ставитися до повідомлень у мережі», - говорить Паламарчук.
Ігор Паламарчук: «Потрібно постійно запитувати у дитини –
чи можеш ти зробити це завдання без Інтернету? Чи розумієш ти речі без
Інтернету?»
Дитина має усвідомлювати, що Google, який відповідає на
питання – це на замінник мозку, він іноді може давати і неправдиву інформацію,
тобто це і друг і ворог одночасно. Друг – тому що завдяки ньому можна знайти
альтернативні точки зору, адже предмети у школі часто викладають дуже
однобічно, а інтернет може бути
інструментом більш повного розуміння речей. Ворог – тому що далеко не завжди
пропонує правдиві відповіді.
Ігор Паламарчук переконаний, що найкраще щеплення від
інтернет -залежності – це знання про справжню сутність речей. Спочатку дитині
потрібно показати, що таке мистецтво, тобто найкраще спершу вчити дітей грати
на скрипці, потім навчити англійської мови, математиці, і лише потім –
знайомити з інтернетом. Перед тим як малювати в Paint, потрібно помалювати
справжніми фарбами, відчути їх запах.
«Молодь на студіях створює спецефекти, але вони ж ні разу
не чули, як скриплять крила сови у зимовому лісі. Необхідно дати дітям хоча б
невелику кількість справжнього досвіду», - вважає Паламарчук.
Тоді дитина буде пам’ятати справжні сутнісні моменти, і
очевидно зрозуміє, що комп’ютер – це не ціль життя, а лише інструмент, який
може допомогти робити багато корисних речей. Звичайно, це не гарантує безпеку
дитини у веб-просторі (таку безпеку мабуть може гарантувати лише повна цифрова
ізоляція). Але принаймні тоді дитина буде більш критично підходити до
веб-контенту і спілкуванню в онлайні
|